« Руссо-Балт»: столітній ювілей легенди
«Російсько-Балтійський вагонний завод» став першим російським підприємством по серійному виробництву автомобілів. При цьому завод випускав сучасні машини, які нагороджувалися золотими медалями на виставках і перемагали в змаганнях. Цього року легендарна марка відзначає столітній ювілей. Історія «Російсько-Балтійського вагонного заводу» почалася в 1869 р., коли німецько-бельгійська компанія, що робила залізничні вагони, одержала замовлення на 500 вагонів для Росії. При цьому розрахунки закордонних фінансистів показали, що вигідніше відкрити філія в Ризі, чим платити мита. Через п’ять років на підприємстві вже трудилися 4000 робітників, зайнятих виробництвом залізничних вагонів для споруджуваної Транссибірської магістралі. Як тільки замовлення було виконано, перед керівництвом РБВЗ виникли необхідність зайняти потужності, що простоюють, і голова правління М.В.Шилдовский запропонував робити автомобілі. Пропозиція була прийнята, і автомобільне відділення «Російсько-Балтійського вагонного заводу» з 1908 р. початок свою роботу. Для цього було закуплено сучасне встаткування й підібране команда фахівців: керівником став И.А.Фрязинский, завідувач виробництвом - М.В.Пиолуковский, головним конструктором - Жюльен Поттера. Останній колись працював у бельгійській фірмі «Фондю», тому автомобіль цієї марки став прототипом першого « Руссо-Балта». Перший автомобіль марки Russo-Baltique (« Рюссо-Балтик», пізніше перейменований в « Руссо-Балт») вийшов з воріт заводу на початку червня 1909 р. Це була модель ІЗ24/30, оснащена 30-сильним двигуном обсягом 4,5 л і 3-східчастою коробкою передач. Через деякий час завод випускав уже кілька сімейств легкових і вантажних автомобілів, щорічно збільшуючи їхнє виробництво. Так, в 1910 р. було зроблено 10 машин, в 1911 р. - 46, в 1912 - 95. При цьому найбільш численними моделями стали ДО12 і З24, на базі яких будувалися 1-тонні вантажівки, фургони, автобуси й карети швидкої допомоги. Робили машини серіями (усього їх було вісімнадцять), у кожну з яких входили автомобілі декількох моделей. Якщо перші серії « Руссо-Балтов» оснащувалися привезеними через границю агрегатами, то останні екземпляри збиралися переважно з вітчизняних комплектуючих (за винятком підшипників, карбюраторів і магнето). Щоб успішно продавати автомобілі, «Російсько-Балтійський вагонний завод» брав участь у виставках і пробігах. При цьому величезну роль у долі підприємства зіграв редактор журналу «Автомобіль» А.П.Нагель, що у серпні 1909 р. на одному з перших « Руссо-Балтов» не побоявся вийти на старт пробігу «Санкт-Петербург - Рига - Санкт-Петербург». Автомобіль показав себе настільки надійним у російських перегонах, що 31 грудня 1912 р. А.Нагель і В.Михайлов відправилися з Петербурга в Монте-Карло, де взяли участь в однойменному ралі. В абсолютному заліку росіяни посіли дев’яте місце, одержавши призи за витривалість автомобіля й дальність пробігу. До речі, на своєму « Руссо-Балті» Нагель без серйозних поломок проїхав по дорогах Росії, Європи й Північної Африки майже 100 тисяч кілометрів. В 1912 р. Жюльен Поттера покинув підприємство, і головним конструктором став Эрнст Фалентин, що працював у німецькій фірмі « Рекс-Симплекс». Під керівництвом останнього була розроблена нова модель Е 15/35, характерною зовнішньою рисою якої став овальний радіатор. Машина одержала нове шасі з ув’язненим у трубу карданним валом і 35-сильний двигун обсягом 3,7 л з ланцюговим приводом распредвала й системою примусового змащення. Кузова виготовляла петербурзька фірма «Фрезі», що ніколи робила однойменні автомобілі, а потім увійшла до складу «Російсько-Балтійського вагонного заводу», перетворившись у станцію техобслуговування й майстерню по виготовленню кузовів. У липні 1915 р. завод евакуювали, розмістивши вагонне виробництво у Твері, автомобільне - у Санкт-Петербурзі й Москві. У Петербурзі «Російсько-Балтійський моторний завод» зібрав з вивезених деталей біля півсотні автомобілів, припинивши своє існування 15 січня 1919 р. У Москві підприємство, орієнтоване на виробництво автомобілів для армійських потреб, не побудувало ні однієї машини, а в 1919 р. було націоналізовано й перейменоване в «Перший бронетанковий автомобільний завод». Усього за час свого існування з 1908 по 1919 р. автомобільне відділення «Російсько-Балтійського вагонного заводу» випустило 625 машин, 559 з яких - легкові. При цьому дотепер збереглися тільки дві машини: перша перебуває в московському Політехнічному музеї, друга - у ризькому музеї «Межциемс».