Тест-драйв Peugeot 308: під знаком лева
Яма. Вибій в асфальті. Ще одна яма. Руки судорожно стискають кермо, очі намагаються не дивитися на стрілку спідометра, що давно перевалила за «сотню». Але ж усе починалася як звичайна поїздка загород… Думаєте, це враження гонщика-аматора після проходження складної ділянки траси? Ні, немає й ще раз немає! Це - тест-драйв новітнього Peugeot 308, що керівництво французького концерну влаштувало в містечку з колоритною назвою Гамзюки.
Москва, звичайний ранок буднього дня. На одній з паркувань вічно, що поспішає міста, спокійно дрімає новенький Peugeot 308. У ці мінути автомобіль більше всіх із французького «звіринцю» схожий на лев: плавні лінії кузова як не можна краще передають граціозність кішки, а величезні, що залазять далеко на крила, розкосі фари й значні 17-дюймові колеса всім своїм видом намагаються показати бойовий настрой моделі. Особою гордість французи випробовують за так звану напіввисоку ( semi-tall) компонування кузова: високий дах і зміщене вперед лобове скло значне збільшують простір салону.
Скептики скажуть, що вуж боляче новинка схожа на Peugeot 207. Схожа, але якщо молодша модель нагадує левеня, що жадає грищ, те старша - навчений досвідом дорослий цар звірів, що, незважаючи на спокійний характер, готовий у будь-який момент улаштувати «темну» своїм кривдникам. До речі, досвіду 308 не займати, адже його прабатько, Peugeot 307, розійшовся по світлу тиражем 3,215 мільйони штук і, що досить примітно, дотепер живе на конвеєрах заводів в Аргентині й Китаї.
Першої нам на тест дісталася максимальна комплектація, що може похвастатися чималим списком опцій: отут і обтягнуті якісною шкірою крісла, оснащені електроприводом з пам’яттю, і стереосистема з убудованим телефоном, і двухзонный клімат-контроль.
Дизайн передньої панелі інакше як гарним назвати складно, а якщо врахувати ще й те, що зроблено вона з якісного м’якого пластику, те й зовсім створюється враження, що перебуваєш в автомобілі, що, як мінімум, на кілька класів вище. «Вінчає» панель великий кольоровий дисплей, на який виводиться службова інформація з магнітоли й телефону, а також годинник, дата й температура «за бортом». Яскравості екрана вистачає з лишком навіть для того, щоб без проблем уважати з його інформацію в сонячну погоду.
Під капотом автомобіля був установлений злегка дефорсированный турбированный мотор обсягом 1, 6-літра, що видає 140 кінських сил. Його «старший» брат, що може похвастатися табуном з 150 конячок, був розроблений у співробітництві з компанією BMW і встиг добре себе зарекомендувати на «двісті сьомому» і Mini. Настільки добре, що йому дістався почесний титул «Двигун 2007 року». Працює іменитий мотор укупі з 5-східчастою «механікою», а його дефорсированную версію ставлять у парі з 4-східчастим автоматом. Примітно, що в лінійці двигунів для 308 моделі є й третій силовий агрегат - 1, 6-літровий 120 сильний «атмосферник», що встановлюють на самі молодші модифікації автомобіля. Цей двигун може похвастатися системою зміни фаз газорозподілу, заснованої на баварської Valvetronic. Разом з даним мотором можна замовити як механічну, так і автоматичну коробку передач. Примітно, що всі вищезгадані силові агрегати видають 240 Нм крутного моменту.
Сідаємо за кермо. Знайти зручне положення вдається відразу: крісло оснащене електроприводом, а кермо має регулювання по нахилі й вильоту. Всі органи керування в автомобілі перебувають саме на тім місці, де й повинні бути. Збентежити потенційного водія «триста восьмого» може лише розсип кнопок на центральній панелі: зрозуміти відразу, яка з них за що відповідає, вийде навряд чи.
Отже, поїхали. Говорять, що нехай у тисячу кілометрів починається з одного метра. У моєму випадку цей метр являв собою вузький тротуар, по якому стояло їхати заднім ходом. От отут-те й розкрив один з недоліків автомобіля: що мають (видимо, на догоду дизайнерам) каплевидную форму дзеркала заднього виду навряд чи назвеш кращими в класі. Смію припустити, що для успішного маневрування заднім ходом майбутнім власникам 308 прийде витратити якийсь час на звикання до підсліпуватих дзеркал. Втім, виїхавши на трасу, про даний недолік швидко забуваєш, адже на дорозі триста восьмий досить гарний! Тандем двигун-автомат дозволяє досить комфортно пересуватися по місту: перемикання практично не відчуваються. Та й на трасі він зовсім не аутсайдер: незважаючи на замислену четырехступенчатую КПП, автомобіль може їхати досить і досить швидко. До речі, отут і була виявлена ще одна особливість моделі - триста восьмий дуже любить скрадати відчуття швидкості: при 170 кілометрах у годину водій перебуває цілком певно, що на спідометрі максимум 130.
Для того щоб оцінити керованість моделі, журналісти звичайно проводять ряд випробувань на полігонах: змійка й лосиний тест. У нашім же випадку без усяких тестів можна сказати, що автомобіль управляється добре: два дні їзди по дорогах Калузької області з легкістю замінить кілька тижнів безперервних тестів на полігоні. Вигадливе розташування всіляких ям дозволило у всіх тонкостях оцінити керованість автомобіля: отут і змійка, і лосиний тест… Звичайно, від балки в задній підвісці чудес чекати не коштує, але із завданням перевезення чотирьох пасажирів і декількох кілограмів вантажу в багажнику по розбитих дорогах модель упоралася. Причому впоралася на стільки добре, що припиняти поїздку категорично не хотілося. До речі, у ході подорожі навіть удалося розробити новий тест на керованість автомобіля із двома пробитими колісьми. Невідомо, чий внесок був більше - автомобіля або водія - але тест був пройдений на «відмінно».
Ціль нашої подорожі лежала у двохстах кілометрах від столиці: село Гамзюки Калузької області. Чи варто говорити, що містечко з настільки романтичною назвою кілька днів не зліталася з вуст журналістів, запрошених на тест?..
Дорога до крапки призначення була непростою: отут і розбитий асфальт, і повороти не в ту сторону, і глухі сільця, у яких, здавалося, уже багато років ніхто не живе. Але воістину фінальним акордом подорожі стала восьмикилометровая «дорога життя», що зв’язувала Гамзюки із зовнішнім миром. Коли тест-драйв тільки замислювався, організатори добиралися до пункту призначення по широкій засніженій дорозі, по якій можна було їхати досить швидко. До нашого приїзду через потепління дорога перетворилася у вісім кілометрів піску й каменів, щедро роз’їжджених Камазами й іншою будівельною технікою. До честі триста восьмого, дану дорогу ми перебороли кілька разів без особливої праці, лише один раз зачепивши колію днищем. До речі, саме на цих нещасливих вісьмох кілометрах з’ясувалася ще одна особливість автомобіля: задня підвіска відпрацьовує нерівності досить голосно.
Варто також відзначити й сміливість організаторів тест-драйву: звичайно на подібні заходи журналістів вивозять на кращі європейські курорти, де автомобіль просто не може не сподобатися. У нашім же випадку, за два дні випробувань машини піддалися найсуворішим дорожнім випробуванням, на які тільки здатні міські хэтчбеки.
«Спробуйте цю машину - вона вам обов’язково сподобається», - повторювали організатори, указуючи на білий 120-сильний триста восьмий у мінімальній комплектації. Здавалося б, що може сподобатися в простій машині після изысков «максималки»? Але сумніву були даремні: автомобіль, на відміну від своїх старших побратимів, був оснащений механічною коробкою передач, що інакше як чудової й не назвеш! Ходи важеля невеликі, педаль зчеплення дуже м’яка, передачі включаються дуже чітко. Словом, КПП пропонує водієві все, що потрібно для активної їзди. Эх, спробувати б її в парі з 150-сильним мотором…
У підсумку ми маємо добротний європейський хетчбэк гольф-класу, що ідеально підходить для міського використання. При покупці модифікацій з автоматичною коробкою передач про драйверские амбіції прийде забути, а от механіка, особливо з потужним 150-сильним двигуном, здатна подарувати Вам безліч приємних моментів.